Привіт, мій Щоденнику! Довго ж ми з тобою не спілкувалися. Час плине, роки летять, неначе скажені - іноді навіть моторошно стає. Якісь погані думки у голову лізуть. Наприклад, зараз (саме у цю мить) мене турбує, чи є життя після смерті? Звісно, вчені у це не вірять і намагаються весь час переконувати людство, що правда на їхньому боці. Але ж як хочеться вірити у казку...

Читать дальше...

Привіт, мій Щоденнику. Сьогодні виповнюється три роки, як ми із Тетянкою побралися. Ніби тільки вчора скріпили своє кохання взаємними обіцянками, а вже виховуємо доньку Марішку (2,4 роки). Ми познайомилися із дружиною ув Інтернеті - є така цікава програмка ICQ, якій я маю дякувати за це до кінця свого життя. Кохання існує, і я в тому пересвідчився. Знайти його можна у, здавалося б, найнесподіваніших місцях. І всупереч дослідженням вчених, які стверджують, що любов живе лише чотири роки, я впевнений у своєму коханні - воно житиме вічно. І це не просто слова. Присвячую тобі, моє сонечко, цього віршаЧитать дальше...

Привіт, мій Щоденнику. Ти вже вибачай, що не можу намацати тебе у темряві. Це так у нас "електрики" розважаються, а нам від того зовсім не смішно. До речі "водяники" теж знахабніли - приїхали, перекрили громадську колонку, з під якої бив струмок і... поїхали геть. Ні тобі "здрасьтє", ні тобі "вибачте". Тепер старенькі бабусі мають швендяти Читать дальше...

Привіт, мій Щоденнику. Я знову в шоці від російської політики і від поведінки Путіна. Якщо то правда, що пишуть у ЗМІ, це означає одне: ВВП деградував остаточно. І як президент, і як людина. Кажуть, на хворих ображатися не можна, отож не буду задирати носа і хнюпати ніздрями. Піду, краще, пообідаю, доки борщ не охолов. А ти наразі почитай про людину, яку, певно, вже навіть власний лабрадор не поважає.

Читать дальше...

Привіт, мій Щоденнику. Щасливе в тебе життя: лежиш у шухлядці, відпочиваєш, їсти не просиш (хіба що кілька цікавих речень на сніданок і кілька коментарів на вечерю), працювати тобі не треба, сплачувати за комунальні послуги теж; цілодобово перетравлюєш все те, що я у тобі написав. Читать дальше...

Привіт, мій Щоденнику. Ну і пощастило ж тобі, що ти народився білим і живеш не в Киеві. Чи у російському мегаполісі. Відкрию тобі страшну таємницю, друже: якби твоя обкладинка була чорного кольору, ти давно б ночував у реанімації, а не в моїй затишній шухлядці. Це у найкращому випадку.

Читать дальше...

Привіт, мій Щоденнику. Якщо ти мені скажеш, або хоча б натякнеш, що  підтримуєш провладну російську політику, миттю опинишся у печі. З цієї самої секунди я ненавиджу кожного росіянина, який виступає "за" Путіна та його ручних песиків (це я не про президентського лабрадора, в жодному разі!).

Читать дальше...

Привіт, мій Щоденнику. Інколи я тобі навіть заздрю, що в тебе немає дитини. Був сьогодні у дитячій лікарні - моя дворічна Марішка нещодавно захворіла на бронхіт. Її вже, начебто, вилікували, але треба було прийти до лікаря, щоб той мою доньку оглянув і підтвердив, що все минулося. Прийшли о 9:30. Стоїмо перші у черзі. Чекаємо. Проходить півгодини - дитині вже душно, на руках їй не сидиться. Питаю в медсестер, чи довго ще чекати. "Вас покличуть, чекайте у холі", - кажуть. Читать дальше...

Привіт, мій Щоденнику. Днями із Таткою дивилися черговий голівудський "кіношедевр" - "Золото дурнів". Головні ролі у цій стрічці зіграв один з найприкольніших кінодуетів останніх років: Кейт Хадсон і Меттью МакКонахі.

Чесно кажучи, цей пригодницький фільм нічим не здивував. Навіть мого кота Марсіка, який просто преться по Голівуду. У "Як позбутися хлопця за 10 днів" ця парочка особисто мені сподобалася значно більше. Але мова не про чийсь акторський хист, а про груди Кейт Хадсон. Читать дальше...

Привіт, мій Щоденнику!

Як ти вже, певно, знаєш, звуть мене Сашком. Вибач, що змусив тебе так довго чекати - аж 23 роки! Ну, зачекай ще трошки, звільню тебе від пилюки і з цього часу дбатиму про тебе, як про найкращого друга або улюблену тваринку (не ображайся).

Життя - штука насичена, тому й часу іноді немає, щоб із кимось потеревенити. Обіцяю виправитись. Тож - з дебютом мене. А тебе - із новим товаришем. P.S. До речі, дарую тобі фото. "Щоденник пам`яті" - один з моїх найулюбленіших фільмів.