Привіт, мій Щоденнику. Ти вже вибачай, що не можу намацати тебе у темряві. Це так у нас "електрики" розважаються, а нам від того зовсім не смішно. До речі "водяники" теж знахабніли - приїхали, перекрили громадську колонку, з під якої бив струмок і... поїхали геть. Ні тобі "здрасьтє", ні тобі "вибачте". Тепер старенькі бабусі мають швендяти 

за водою за півкілометра, або ставати навколішки і вимолювати склянку водички в своїх сусідів, в яких та рідина тече з кранів.

Шкандибав вчора за водою - ступив у калюжу по самі щіколотки, бо в міськсвітлі, бачте, ніяк не зберуться із силами, щоб на стовбах лампочки повкручувати.

А сьогодні зранку принесли квитанцію за споживання води. З дня на день з`явиться дядько з електромережі і просуне під двері "чарівний" папірець, що допоможе скинути "зайву" вагу нашому сімейному бюджету. Боже, дай мені сили, щоб не плюнути йому в око...