Привіт, мій Щоденнику. Сьогодні виповнюється три роки, як ми із Тетянкою побралися. Ніби тільки вчора скріпили своє кохання взаємними обіцянками, а вже виховуємо доньку Марішку (2,4 роки). Ми познайомилися із дружиною ув Інтернеті - є така цікава програмка ICQ, якій я маю дякувати за це до кінця свого життя. Кохання існує, і я в тому пересвідчився. Знайти його можна у, здавалося б, найнесподіваніших місцях. І всупереч дослідженням вчених, які стверджують, що любов живе лише чотири роки, я впевнений у своєму коханні - воно житиме вічно. І це не просто слова. Присвячую тобі, моє сонечко, цього вірша:

Я не шукав легкої слави,
Не грабував і не вбивав -
То за якусь блаженну справу
Мені тебе Господь послав.

Коли мій дух прощався з тілом,
А в серці ледь не згас вогонь -
Палким цілунком прикипіла
Й приспала біль теплом долонь.

І я воскрес! Неначе Фенікс
Раптово з попелу постав.
У покалічені легені
Твої розпечені вуста

Життя вдихнули. І відтоді
Біжить, кипить, пульсує кров
У моїх жилах. Годі, годі
Любов шукати - вже знайшов.

Нехай калічать нашу юність,
Плюндрують, нехтують роки -
Кохання справжнього потужність
Їм подолати не з руки,

Бо з однієї крові, плоті
Наші закохані серця,
І жодній на землі істоті
Не по зубах ліпнина ця.

P.S. Я кохаю тебе...