Привіт, мій Щоденнику! Довго ж ми з тобою не спілкувалися. Час плине, роки летять, неначе скажені - іноді навіть моторошно стає. Якісь погані думки у голову лізуть. Наприклад, зараз (саме у цю мить) мене турбує, чи є життя після смерті? Звісно, вчені у це не вірять і намагаються весь час переконувати людство, що правда на їхньому боці. Але ж як хочеться вірити у казку...

Здається, ще вчора я брехав матері про свої оцінки у школі, бо читав весь день гумористичні журнали, щось навіть намагався вичавити зі своєї музи, і на домашні завдання зовсім не лишалося часу; потім кохання... Ні, брешу - закоханість. Звичайнісінька юнацька закоханість. Знову уроки доводиться відкладати. Футбол, куди ж без нього? Грали по 8-10 годин без перерви, аж судома хапала за ноги... Гарні були часи. Іноді траплялися важкі моменти: не було чого їсти, потопали у боргах, але ж минулося.

Наразі зовсім інше життя, інші проблеми - дорослі, звісно, щастя у серці побільшало. Потроху збуваються мрії. Хочеться, щоб так лишалося й надалі. Якомога довше... Хтось знає, як зупинити час?..